Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.04.2017 року у справі №909/693/13
Постанова ВГСУ від 12.02.2014 року у справі №909/693/13
Постанова ВГСУ від 15.07.2015 року у справі №909/693/13
Постанова ВГСУ від 24.12.2014 року у справі №909/693/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 909/693/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Давидович М.І.; відповідача - Петраш Ю.Л.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від14.10.2014у справі № 909/693/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-СУ-27"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"простягнення 202 163, 95 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-СУ-27" (далі - ТОВ "Проммонтаж-СУ-27") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі- ТОВ "Карпатнафтохім") про стягнення суми заборгованості за виконані роботи згідно договору в розмірі 202 163, 95 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2013 порушено провадження у справі № 909/693/13 за позовом ТОВ"Проммонтаж-СУ-27" до ТОВ "Карпатнафтохім" про стягнення 202 163, 95 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2013 позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь ТОВ "Проммонтаж-СУ-27" 202 163, 95 грн. заборгованості за договором підряду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2013 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Карпатнафтохім" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2014 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2013 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Михайлишин В.В., судді Рочняк О.В., Кобрин О.М.) від 05.06.2014 у позові ТОВ "Проммонтаж-СУ-27" до з ТОВ "Карпатнафтохім" про стягнення 202 163, 95 грн. заборгованості за договором підряду відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І., Желік М.Б.) від 14.10.2014 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь ТОВ "Проммонтаж-СУ-27" 202 163, 95 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014, ТОВ "Карпатнафтохім" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2014 залишити в силі.

У касаційній скарзі ТОВ "Карпатнафтохім" посилається на те, що в порушення вимог ст.ст. 16, 526, 599, 626, 628, 651, 654, 837, 875, 877, 882 ЦК України, ст. 318 ГК України, Постанови КМ України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряд в капітальному будівництві" № 668 від 01.08.2005 суд апеляційної інстанції з'ясував неповно та необ'єктивно обставини даної справи, внаслідок чого виніс постанову, якою рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2014 скасував та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.12.2014. Цією ж ухвалою зупинено виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

ТОВ "Карпатнафтохім" подало додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких зазначило, що в рішенні місцевого господарського суду достовірно встановлено, що позивачем не тільки не виконувались жодні додаткові роботи згідно вказаного договору, але й у відповідача були відсутні жодні підстави їх замовлення, а у позивача їх виконання, оскільки сторони по справі взяли на себе зобов'язання виконання вказаного договору належним чином, в тому числі стосовно порядку та підстав його зміни.

ТОВ "Проммонтаж-СУ-27" також було подано заперечення, в яких воно просило касаційну скаргу ТОВ "Карпатнафтохім" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 - без змін. При цьому, товариство зазначає, що твердження скаржника про те, що роботи не замовлялись, не проводились, і тому не підлягають до прийняття, є видуманими з метою ухилення від оплати за виконані роботи.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ"Промонтаж СУ-27" (підрядник) і ТОВ "Карпатнафтохім" (замовник) 19.05.2011 було укладено договір № А201101926 на виконання підрядних робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати відповідно до умов договору комплекс робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди як матеріалами замовника так і власними матеріалами згідно з специфікацією, що є додатком № 1 до договору (п. 1.1 договору).

Замовник зобов'язався прийняти й оплатити дану роботу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2 договору). Підрядник зобов'язався виконувати всі вказівки замовника з приводу виконання роботи (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт становить 273 350, 40 грн., яка може бути збільшена або зменшена відповідно до фактично виконаних об'ємів робіт. У випадку виникнення додаткових об'ємів робіт оформляється додаток до цього договору.

Зміна вартості робіт підлягає обов'язковому письмовому погодженню двох сторін (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що термін виконання робіт травень-грудень 2011 року.

Згідно з п. 6.1 договору здача-приймання виконаних робіт, відповідно до умов розділу 6 договору, здійснюється не пізніше третього числа місяця наступного за звітним з оформленням акту типової форми КБ-2В, довідки про вартість типової форми КБ-3, податкової накладної.

Оплату за виконані роботи замовник проводить щомісячно протягом 10 днів після підписання актів форми КБ-2В та довідок форми КБ-3 (п. 7.2 договору).

Пунктом 8.1 передбачено, що підрядник взяв на себе зобов'язання, зокрема виконати всі роботи, які визначено у договорі та додатках до нього, в повному обсязі та у встановлені строки і передати замовнику; виконати за взаємною згодою з замовником всі додаткові роботи, що виникнуть у ході виконання основних робіт.

Сторони погодили також додатки № 1, № 2 та № 3 до цього договору - специфікацію на роботи, графік виконання робіт, договірну ціну.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після виконання підрядником визначених умовами договору основних робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди, представниками замовника було складено дефектні акти, згідно з даними яких, визначили необхідність виконання відповідних додаткових робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди.

На підставі вказаних дефектних актів, ТОВ "Карпатнафтохім" виготовлено локальні кошториси №2-1-1/11-5830-р, №2-1-1/11-5828-р і №2-1-1/11-5686-р, у яких містяться посилання на вказані дефектні акти.

ТОВ "Проммонтаж СУ-27" були складені відповідні акти форми КБ-2В і довідки форми КБ-3 на загальну суму 202 163, 95 грн., яка відповідає підсумковій сумі усіх трьох кошторисів №2-1-1/11-5830-р, №2-1-1/11-5828-р і №2-1-1/11-5686-р, які направлені замовнику для прийняття, підписання та оплати.

Оскільки замовник вказаних документів не підписав і не повернув підряднику, оплати не провів, 25.05.2012 і 09.08.2012, підрядник звертався з листами до замовника щодо врегулювання питання погашення заборгованості.

ТОВ "Карпатнафтохім" 28.08.2012 надіслав ТОВ "Проммонтаж СУ-27" листа, із змісту якого вбачається, що замовник вважає укладений між сторонами договір виконаним в повному обсязі і передбачені ним роботи - оплаченими, а підстав для оплати додаткових робіт на суму 202 163, 95 грн замовник не вбачає.

Отже предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані додаткові роботи згідно з укладеним між сторонами договором підряду.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволення позову виходив із того, що позивачем не було доведено факт звернення замовника до підрядника про необхідність проведення додаткових об'ємів робіт по вказаному договору, більше того між сторонами не укладались ні додатки до договору на проведення додаткових робіт на суму 202 163, 95 грн, ні проводились нові тендери на виконання додаткового об'єму робіт з подальшим укладенням іншого договору.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, обґрунтовував свої висновки тим, що недотримання простої письмової форми угоди щодо внесення змін до договору, не тягне за собою її недійсність. З письмових доказів вбачається, що сторонами були складені дефекті акти, якими була підтверджена необхідність виконання додаткових робіт, на їх підставі була складена відповідна проектно-кошторисна документація, яка була надана для виконання підряднику. Зазначене підтверджує договірний характер виконання додаткових робіт. Окрім того, вказав, що мотиви відмови відповідача від підписання акту від 10.07.2013 не відповідають закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи (п. 91 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668).

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У п. 6 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Позивач як на підтвердження факту виконання додаткових робіт посилається на акти виконаних робіт на загальну суму 202 163, 95 грн, зокрема за вересень 2011 року на суму 42 809, 16 грн, за вересень 2011 року на суму 65 772, 36 грн, за жовтень 2011 року на суму 93 582, 43 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, вказав, що з матеріалів справи вбачається, що в основі посилань відповідача на відсутність підстав для підписання актів виконаних робіт замовником лежить та обставина, що двосторонній додаток до договору не складався, а тому відсутні підстави для оплати додаткових робіт. Однак, жодного доказу невиконання таких робіт або невідповідності їх вартості, вказаній в акті, суду не надавалось. При цьому, акти завізовані працівниками відповідача. Таким чином, мотиви відмови відповідача від підписання акту від 10.07.2013 не відповідають закону.

Акт від 10.07.2013, як встановлено місцевим господарським судом, складений працівниками відповідача, без участі представників позивача, про те, що додаткових робіт позивач не виконував.

Таким чином, акт від 10.07.2013, мотиви від підписання якого визнані судом апеляційної інстанції незаконними, не є актом приймання виконаних будівельних робіт в розумінні ч. 4 ст. 882 ЦК України, та не є одним із актів, на які посилається позивач на підтвердження факту виконання додаткових робіт на загальну суму 202 163, 95 грн.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку щодо наявності заборгованості за додаткові роботи згідно актів підписаних в односторонньому порядку позивачем, не надавши оцінки мотивам відмови від підписання саме цих актів за вересень 2011 року на суму 42 809, 16 грн, за вересень 2011 року на суму 65 772, 36 грн, за жовтень 2011 року на суму 93 582, 43 грн відповідно до вимог ст. 882 ЦК України, а визнавши незаконними мотиви від підписання акту від 10.07.2013

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.1115 ГПК України).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Оскільки апеляційним господарським судом допущено неправильне застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тобто допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то це відповідно є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 909/693/13 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.